Записки українського самашедшого

Ця книга - неперевершенна! І нехай Ліну Костенко звинувачують в тому, що вона створила «не найкращий» образ чоловіка: мені ,особисто, сподобалось! У вирі глобалізованого світу, у вирі інформації та, на думку головного героя, безглуздості, він, 35-річний програміст намагається знайти щось хороше у цьому світі. Він болісно переживає політичну та економічну ситуацію в країні. Звільнення з роботи, смерть тещі, постійні сварки і непорозуміння з дружиною, тяжка хвороба батька ,не просте виховання свого сина - ось, що доведеться пережити головному героєві. У творі постійно присутня інформація,з якою наш головний герой і, власне, читач знайомиться. Він болісно сприймає усі «вивихи» того часу: теракти, війни і все те, що несе людству страждання і біль. Кому як, а мені не важко було сприймати постійне «навантаження» інформації у тексті. Навпаки - вона надає художнє «прикрашення», себ -то, додає масштабності і емоційності. Текст написаний так, що його взагалі не важко сприймати. Бувають книги, які читати не цікаво. Але це, безперечно, не ця книга! Якщо ви любите читати книжки уввечері за чашкою кави або чаю - то, безсумнівно, ця книга - для Вас! Про роман, насамперед, можна казати днями і вечорами. Сюжет - неперевершений. Усім, хто ще не ознайомився з цією книгою - раджу!

Книга змушує замислитись над багатьма речами і варта кожної хвилини витраченої на її читання.

Книга заставила переосмыслить события тех лет,что описаны .